Сміття сильніше за життя?

Дедалі частіше мешканці мегаполісів, особливо Києва, вирушаючи «на природу», замість красот навколишнього середовища вимушені «милуватися» купами сміття. Профільне столичне КП визнає недоліки у роботі, але скаржиться і на те, що кияни та гості міста надміру смітять та не дотримуються культури поводження з відходами. Останню можна прищепити однією-двома рекламними кампаніями. А от з обсягами сміття потрібно щось робити на загальнодержавному рівні. Адже ті понад 9 тис га, що в Україні зайняті сміттєзвалищами, перевантажені і просто стають небезпечними. Виправити та покращити ситуацію може нова редакція закону «Про відходи», проект якої оприлюднило профільне міністерство.

Проектом Закону передбачено впровадження п’ятиступеневої ієрархії відходів: запобігання утворення відходів — повторне використання і підготовка до повторного використання — перероблення — інші операції з утилізації (у т. ч. енергетичне відновлення — видалення).

Прогресивний документ, утім, навіть у разі ухвали може залишитися гарно списаним стосом папірців, адже чимало аналогічних законів у нас банально не працюють. Чому? Бо не передбачено механізми їх реалізації. Так, наприклад, загальмувала люстрація. Аби цього не відбулося і прогресивний документ, згідно із планом апроксимації Директиви № 2008/98/ЄС про відходи, закон у новій редакції не просто був прийнятий до жовтня 2015 року, а й запрацював, Інститут реформ та розвитку Києва пропонує не гаяти часу та розгробити комплексну програму реалізації добрих «сміттєвих» намірів. До того ж, до жовтня має бути розроблений й новий національний перелік відходів відповідно до європейських стандартів. Причому, аби справа не загальмувала, вимогу щодо розробки програми необхідно включити у тіло закону.

Як зазначив «ЗамПоліту» президент Інституту Олександр Вовченко, «Інститут реформ та розвитку Києва вітає розробку та оприлюднення проекту Закону України «Про відходи» в новій редакції. Наші фахівці попередньо проаналізували документ та пропонують передбачити в Законі запровадження спеціальної державної програми підтримки переходу на нову систему поводження із відходами. Цілі цієї програми: заохочувати підприємців переходити на маловідходні технології, сприяти підвищенню обізнаності громадян щодо впровадження нової системи та дотриманню її принципів. Крім того, місцева влада має бути мотивованою передбачати видатки на впровадження нової системи поводження із відходами у регіонах».

Експерт Інституту Георгій Веремійчик деталізував, цей Закон повинен зобов’язати Уряд розробити державну, як мінімум, п’ятирічну програму впровадження нової системи поводження із відходами. «Без такої програми новий Закон про відходи не дасть бажаного ефекту», — підкреслив Георгій Веремійчик.

«Сучасний критичний стан системи поводження із відходами є наслідком низької культури поводження із відходами, починаючи від пересічних громадян до муніципалітетів та промислових підприємств. Теперішня система базується на згубних радянських принципах, які не враховували необхідність збереження довкілля, максимально раціонального використання природних ресурсів, пріоритету маловідходних та безвідходних технологій», — наголосив експерт Інституту Руслан Гаврилюк.

За його словами, значна частина відходів, що утворюється в Україні (до 60 %), видаляється на звалища, і лише менше 1/3 — утилізується. При цьому більше 95 % відходів, що утилізується — це відходи видобувної та переробної промисловості, які використовуються для обваловування дамб, вирівнювання рельєфу тощо. Тобто практична утилізація відходів не перевищує 1-2 % від загально утворених.

В той же час, централізовані звалища відходів досить часто перевантажені, не відповідають нормам екологічної безпеки. Місця звалищ виступають джерелами забруднення довкілля, в першу чергу, ґрунтів, підземних вод, атмосферного повітря.

«Мінприроди має докласти зусиль для залучення інвестицій в спорудження об’єктів із утилізації побутових відходів, проблема яких останніми роками стоїть особливо гостро», — зауважив експерт Інституту Руслан Гаврилюк.

«Надалі Мінприроди має забезпечити широке обговорення проекту закону в експертному середовищі та серед громадськості, долучити європейських партнерів для оцінки відповідності закону європейському праву», — підсумував експерт Інституту Ярослав Мовчан.

Тим часом, проблема сміття набуває чи не глобального масштабу. Десь із нього творять острови та півострови, десь – цеглу для будинків. Може, сміття не таке вже і сміття? І насправді сміттям є тільки те, що ні до чого не придатне?

Майя Воскресенська, «ЗамПоліт»