Авітаміноз у Верховній Раді

Погоджувальна рада у понеділок, 13 березня, справила дивне враження: після двотижневої паузи у пленарній роботі та бурхливої у політичному сенсі декади депутати мали б бути жвавішими. Натомість основні емоції стосувалися чуток про нову коаліцію та ідей підняти зарплати-пенсі. Свій погляд на засідання ПР висловив незалежний політичний експерт Тарас Чорновіл.

«Погоджувальна Рада не вразила. Після двох тижнів вимушеного депутатського утримання очікував більше шумових ефектів. Вони звичайно були, але переважно якось в’яло. Можливо лише розминаються перед завтрашнім?
А поки коротко оціню виступи. Там пару прогалин, бо відволікався на коментарі телефоном, але майже все встиг помітити. Тож пішли за персоналіями:
Голова ради Андрій Парубій уник політичних заяв. Згадав про вже підготований у четвер порядок денний, нагадав про те, що підряд ідуть два пленарні тижні, тому треба законодавчі апетити розділити на весь цей час. Ще акцентував на угоді про ЗВТ з Канадою. Добре, що повертаються до здавалося б дріб’язкової теми закріплення нових нардепів за комітетами. Це приклад того, як такий дріб’язок завдяки пустим амбіціям виростає до вселенських масштабів. А ще — в п’ятницю проведуть урочисте засідання з нагоди 100-річчя українського парламентаризму (Центральної Ради).
Від Оппі-блоппі Юрій Бойко був абсолютно традиційний і навіть миролюбивий. «Сам порядок денний міг би бути навіть хорошим, якби не обставини». Ще звично — критика меморандуму з МВФ і вимога проголосувати законопроекти про вимушено-переселених осіб (ви б своїм блоком 100% прийшли на засідання минулого тижня — ще тоді б усе проголосували, стояло ж усе в графіку, як і цього разу стоїть).
Спаринг-партнер Бойка по боксу Ляшко так само пройшовся по меморандуму, вкотре повідомив, що «радикали врятують народ України від продажу землі (про цю авантюру ще напишу) та від інших жахів». Повідомив, що подав у суд позов до КМУ з вимогою опублікувати повний текст (якщо ти сам його маєш, то й опублікуй, не провокуй уряд на оприлюднення ще ніким не схваленого документа, чим можна зірвати всі переговори з МВФ). Трошки «погладив» Нацбанк і персонально Гонтарєву. Ще запропонував як врегулювати ситуацію з особами із подвійним громадянством, заборонивши їм займати посади на держслужбі (це правильно, хоча й епізодично та недовершено) та з нормою про позбавлення таких осіб депутатського мандату (тут повний популізм — воно популярно, але можна врегулювати лише через зміни до Конституції). Загалом Олег Валерієвич був якийсь дуже добрий і лагідний (покепкував щодо цього пару годинок назад).
Відродження й Воля Народу теж були доволі спокійними та конструктивними. Говорили про певні законодавчі пропозиції, дружньо критикували меморандум і поставили перед урядом соціальні питання: Воля народу про пенсії, Відродження про зарплати, а ще згадали про фінансові наслідки блокади України групою осіб на Донбасі.
Ігор Гринів від БПП почав дуже гучно: «Карфаген має бути зруйнований!» Але виявилося, що це стосувалося лише наведення порядку з роботою Ради в плані закріплення нардепів за комітетами та прийняття кошторису ВРУ. Решта стосувалося законодавчої роботи.
Максим Бурбак від Народного Фронту відверто потішив. Слухав його і згадав бувальщину. Колись у 70-их один професор у моїй присутності пожалівся на совдепівські збочення навчальної програми: «Когда я вынужден рассказывать своим студентам, что всё в мировой науке пошло от Ломоносова, они перестають верить даже в то что действительно создал сам Ломоносов». Поміняли Ломоносова на Яценюка й дружню команду НФ, й маємо загальне враження від того, що сказав пан Бурбак. З багатьма його тезами не можна не погодитися — вони абсолютно правильні й часто тривіальні. Так, мене теж тривожать деякі рішення АМК, я обурений нападом на Вятровича й підтримую законодавство про добровільне об’єднання громад. Жодних застережень.
Щодо виступу Березюка від Садопомочі навіть не знаю, що сказати — це було щось дуже психоделічне. Я розумію, що Березюк — хороший психіатр, але ж його в Раду обрали не для введення слухачів у транс, а для законодавчої роботи. Якщо вибрати сухий залишок, то пан Олег дуже багато обурювався тим, як «уряд гальмує децентралізацію». Звучить це доволі смішно, бо саме Самопоміч від початку ставила палиці в колеса в питаннях децентралізації, починаючи ще з часу бюджетної децентралізації. Стосовно ситуації зі зборами за паливно-мастильні відповідь дістав від уряду, а в інших пунктах — просто слід глянути, як нинішніми ресурсами розпоряджаються різні мерії чи адміністрації. Якщо у місті Львові такі господарі, що навіть зі сміттям не можуть розібратися, то це ще не привід для узагальнень. Ще стільки ж він говорив про блокаду. Був дуже нервовий і збуджений — видно справді там смаленим запахло після спілкування Садового з Порошенком та Аваковим, але це вже тема окремого допису, якщо здобуду якийсь повноцінний інсайт.
А потім озвалася Юлія Тимошенко і здоровий глузд пішов спати. Кілька хвилин у школі ненависті… Про все, що завгодно, тільки не про те, для чого скликається Погоджувальна Рада. Перша перла стосувалася «продажу Україною озброєнь Рашистану» на астрономічні суми. Не постаралася навіть глянути, що ця сума стосувалася 5-річного періоду й найбільші об’єми пройшли в 2012 році. Після Указу Президента Порошенка з 2014 року продажі припинилися. Є, щоправда, нюанси, з якими треба розбиратися. Стокгольмський інститут вказує й на них. Суми тут уже не такі великі, але сам факт вимагає розслідування. Там не все підтверджується, але схоже, що Мотор-Січ Богуслаєва під видом мирної продукції могли щось продати з товарів подвійного призначення. А ще ніби якісь поставки відбулися через проміжного покупця в Монголії. Тож Юля традиційно поманіпулювала та відверто збрехала. Інші тези: «Я підтримую блокаду, підтримую законодавчі ініціативи Самопомочі!» Тут питань нема — якщо щось шкодить країні, Юля підтримує. Коли в тієї ж Самопомочі були корисні проекти, підримка Батьківщиною якось танула… Ще одна «перла»: «…інфляція в лютому перейшла всі межі!» Інфляція, на жаль, нікуди не зникла, але акцент саме на лютому — повний абсурд. На фоні зміцненння гривні інфляційні процеси якраз пригальмувалися. Ну далі взагалі вершина маразму: «Україна очолила світовий рейтинг смертності новонароджених та матерів під час родів!» Юліє Володимирівно, те, що Ви як мама офшоризації України колись створили дві потужні офшорні структури «Сомалі» й «Сомалі 1″(саме з них і відкати Лазаренку забезпечувалися, й убивці Щербаня проплачувалися, й багато інших нехороших речей робилося), це ще не означає, що Ви живете й депутатствуєте в країні з назвою Сомалі. Саме в Сомалі, Судані, десятку-двох інших африканських країн, як і в ряді держав Азії й Латинської Америки ситуація зі смертністю при родах і в післяродовий період дійсно критична. У нас, принаймні, за цим показником, ситуація гірша за середньоєвропейську, але все ж близька до неї. Ми маємо зовсім інші критичні проблеми: з лікуванням спадкових хвороб, профілактикою, смертністю через відсутність дієвої страхової медицини. Але від того, про що розповідає Тимошенко — точно ні. Для чого гнати таку ахінею? не розумію. Невже можна всіх сприймати повними ідіотами. Далі звично йшлося про тарифи, які «знизяться, лише коли ця влада піде» (очевидно, слід розуміти: коли Юля знову, втретє, прийде). Ще одна перла — посилання на нікому невідомий висновок МВФ, з якого Юлія висмикнула якісь страшні фрази, які при тому, діаметрально протилежні до того, що керівники фонду писали й висловлювали публічно. Ще помахала текстом Меморандуму з МВФ і пообіцяла його опублікувати (нарешті, хоч хтось; от тільки чи буде це весь текст із поясненням його статусу, чи знову вигідна нарізка на дрібну локшину?). Забула сказати, що нинішній текст, який ще ніким ніде не затверджений (попереднє схвалення має відбутися 20 березня) — це полегшений варіант її ж власного меморандуму від 2008-09 років. Тут Україні пропонується, а там було чітко записано: «Україна взяла на себе зобов’язання»… Ну ще традиційно порція правового нігілізму щодо можливості окремої процедури з недовіри й відставки прем’єра, а не таких дій щодо всього уряду. Ну ніби все. Навіть дивно, як у пару хвилин можна було стільки глупств і ненависті напхати…
От і весь звіт про основну частину Погоджувальної Ради. Потім пішли виступи від комітетів уже не щодо політиканства, а стосовно реальних пропозицій до законодавства й порядку денного. Але кому це цікаво…»

Читайте также:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *