Хто кого перешпигує

Затримання українського журналіста у Білорусі є набагато небезпечнішим, ніж багатосерійне загострення відносин із Польщею. Але силовики та влада реагують мляво й нібито неохоче. Чому?

Пане полковнику

Журналіст «Українського радіо» Павло Шаройко був затриманий у Білорусі ще 25 жовтня. Але це свідчення дружини. Офіційно про затримання співробітника НСТРК підтвердив керівник структури Зураб Аласанія у п’ятницю, 17 листопада. І лише 18 листопада до затриманого було допущено українського консула.

Комітет держбезпеки Білорусі повідомив про зізнання Павла Шаройко у тому, що він є співробітником українських спецслужб під прикриттям, має звання полковника. Буцімто назвав і свого координатора – Ігоря Скворцова, радника посольства України у Білорусі, а насправді – співробітника ГРУ Міноборони.

Читайте також СБУ сообщила о задержании российского шпиона

Ближче до вечора понеділка, 20 листопада, ГРУ Міноборони офіційно спростувало співробітництво з Павлом Шаройко. У повідомленні є лише один факт: Павло Шаройко служив у ГРУ на посаді насальника-прес-служби і звільнився за станом здоров’я.

Оперативна реакція Білорусі – заборона на в’їзд до країни згаданому Ігорю Скворцову.

Слово не горобець

Напружені стосунки з Білоруссю для України надзвичайно небезпечені. Адже на на мінському майданчику відбуваються консультації, котрі, якщо не дали відчутних результатів, то бодай сприяли припиненню активних бойових дій з десятками та сотнями жертв.

Читайте також Михо неприкаянный

Цим можна пояснити більш ніж стриману реакцію української сторони. Як і запізнення такої реакції. Оскільки логічним є припущення про те, що наші спецслужби могли знати про затримання Павла Шаройко ще наприкінці жовтня. Ймовірно, відбувалися певні заходи, аби звільнити нашого громадянина. Про це свідчить і фраза із заяви Комітету держбезпеки Білорусі: «З урахуванням характеру двосторонніх відносин досягнуто домовленість дані факти не оголошувати».

Чому у гру вступив Зураб Аласанія зі своєю заявою? Напевне, мирні методи порятунку нашого громадянина були вичерпані.

Після цього, 20 листопада, Комітет держбезпеки Білорусі зробив заяву, і справа вийшла з тіні.

Скандали? По цимбалах

Після обміну офіційними заявами шпигунський скандал вийшов на вищий рівень. Віднині працівникам спецслужб буде набагато складніше про щось по цій справі домовитися на особистісному рівні. А у публічному просторі зароджується неабиякий скандал. Пригасити його в Україні ще можливо. Та головні ризики унаслідок справи Шаройка-Скворцова для України полягають у погіршенні стосунків із зовнішніми партнерами.

Читайте також Российская сторона сорвала Минские переговоры

У заяві КДБ Білорусі однознайно йдеться про роботу спецслужб України проти Білорусі. Причому не поодинокий випадок, а системну роботу. Це означає, що скандал набиратиме обертів і, не виключено, навіть українським спецслужбам важко спрогнозувати подальший розвиток подій. Окрім іншого, є ще й Павло Гриб, затриманий у Білорусі, але знайдений у СІЗО на території РФ.

У вечірньому ефірі телеканалу 112 блогер Андрій Поротніков припустив, що вихід інформації назовні та перевод скандалу у публічну площиту ініцівала українська сторона у відповідь на дії білоруської делегації під час голосування резолюції ООН.

Читайте також  Итоги Минска-2016: враг дальше не пошел

Ця версія пояснює стриманість української сторони. Але не очевидні ляпи вітчизняних спецслужб. На даний момент не є важливим, чи є Павло Шаройко насправді шпигуном і – головне – які можуть бути інтереси української сторони у Білорусі. Основне, те, на чому акцентує увагу Мінськ, це ворожі дії України.

Проти дія

З огляду на це, уявімо, як може бути подана інформація на зовнішніх майданчиках. Є держава Україна, яка на всіх можливих майданчиках застерігає від недемократичного агресора РФ, критикує Путіна, у тому числі, за шпигуноманію. І водночас ця ж Україна засилає шпигунів у дружні країни явно з недобрими намірами. З огляду на перші зізнання Павла Гриба у підготовці терактів, навіть із терористичними.

Читайте також Петля времени и Украина

Симптоматично, що скандал спалахнув на тлі упевненості української сторони в отриманні літальної зброї та іншої збройної підтримки від США. Посилення позицій Штатів у регіоні навряд чи сподобається деяким упливовим європейським політикам. Підозра України у підтримці тероризму може поставити хрест на такій підтримці. Або, у разі отримання зброї, офіційний Киїхв ризикує отримати порцію крижаного душу від ЄС, де, до речі, Карлес Пучдемон плекає надії продовжити гру з Іспанією (бо отримав чи сподівається на підтримку). Тож перспектива для України опинитися, у свою чергу, у напівізоляції цілком реальна.

Перемовини на вибухівці

Гіпотетично українські шпигуни під прикриттям у Мінську мають бути в силу важливості Мінських перемовин. Не обов‘язково діяти на шкоду Білорусі, скоріш, обслуговувати та захищати інтереси української делегації. Мінський майданчик вважається винятково важливим і Держдепом США, де наполягають на імплементації саме Мінських домовленостей у повному обсязі. У свою чергу, Росії вигідно зруйнувати сам цей майданчик, якщо не вдалося відійти від Мінських домовленостей.

Читайте також В Украине появился загадочный суперкандидат

У свою чергу, шпигуноманія на користь і президенту Білорусі. Олександр Лукашенко може скористатися ситуацією для зміцнення своїх позицій всередині країни. З огляду на ігнорування саміту «ЄвроНест» у Києві 30 жовтня-1 листопада білоруською делегацією, «медовий» період у відносинах Білорусі та ЄС якщо і не завершено, то перервано.

Читайте також До 2030 года Украина будет набивать шишки

Найобразливішим може бути те, що причиною затримання і скандалу є звичайні халатність чи й непрофесіоналізм. Або, що не виключено, манія підозрілості учасників делегації чи, ймовірніше, вітчизняних спецслужб, які відстежують перемовини для своїх керівників, не довіряючи офіційній інформації від учасників та уповноважених осіб.

Нам не треба і нам зась

Відчутного удару зазнають не лише українські спецслужби, не лише репутація України, але й журналісти. Втягування журналістів до шпигунської гри, без сумніву, призведе до обмежень для працівників українських ЗМІ у тій же Білорусі. Вірогідно, унаслідок цього Мінські переговори, якщо матимуть продовження, стануть надзвичайно таємними. Ступінь недовіри учасників один до одного від цього лише посилиться. Зрештою, одного дня українське МЗС буде змушене визнати, що наші громадяни на території Білорусі не є у безпеці. І хтозна, чи не звинуватять у шпигунстві когось із ТКГ.

Читайте також Не первые и не вторые

Нині ж на неофіційному рівні вже звучать рекомендації обережно планувати поїздки до Білорусі. Раніше офіційно було аналогічне попередження щодо РФ. Напружені відносини з Польщею передбачають також ретельне продумування своїх поїздок до цієї країни.

До слова, паралельно до цього скандару відбуваються зустрічі Суркова та Волкера. Йдеться про Україну. Зустрічі, по суті, підміняють роботу ТКГ.

ЗамПоліт

 

Читайте также:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *