Банкова вигадала хід конем

Закрита зустріч президента України з блогерами активно описана самими учасниками. Сам гарант про рандеву — ані слова, але втаємничити таки не вийшло. Чи — й не мало вийти?

Продажні «пси демократії»

Ми припускаємо, справжньою метою начебто секретної зустрічі Петра Порошенко з блогерами є показати ЗМІ, що у них є альтернатива. З огяду на 2019 рік, технологи Банкової натякають, що можуть зробити ставку і на неформальні канали комунікації. Це означає, окрім іншого, різке скорочення прибутків ЗМІ та суттєвий переділ медіа-ринку.

Тривожний дзвіночок пролунав на останній прес-конференції президента України, де прозвучало «олігархічні ЗМІ». Журналістська спільнота коли й образилася, то публічної реакції не було.

Читайте також  Українські журналісті стали бійцями

Наступним тестом стало телеінтерв’ю гаранта центральним телеканалам. Воно мало ще менший успіх, ніж дивно беззмісновна прес-конференція. На Банковій побачили очевидне: медійні виходи Петра Порошенка з певного часу працюють проти нього. І, вочевидь, замислилися про геніальний хід: колине вдалося приборкати медіа-сферу, треба дискредитувати. І не окремих потужних гравців, а всіх без виключення.

На користь цієї версії — припинення багатосерійних атак як на телеканали («Інтер», «Еспресо», «Україна») та інші медіа («Страна.ua»), так і на окремих журналістів. Після втечі пана Гужви традиційні у передвиборчий період для України спроби «навести лад» у сфері медіа можуть бути руйнівними для зовнішнього іміджу Петра Порошенка. А це вкрай небезпечно.

Один блогер сказав…

Варіант комунікації з електоратом через блогерів, звичайно, нині є тестовим. Якщо спроба буде вдалою, на базі окремих блогерських осередків постануть нові ЗМІ, що складуть конкуренцію традиційним. На ринку нову нішу «ЗМІ довіри» заповнять саме вони.

Читайте також Вибухові вихідні

Оскільки попервах саме у таких ЗМІ з’являтиметься достовірний інсайт, вони швидко наберуть читачів, сформують постійні аудиторії та, зрештою, заволодіють увагою електорату. Через ці ЗМІ транслюватимуться основні передвиборчі тези.

Соцмережі, які активно задіяні в інформаційно-політичних сутичках та стали вдалими майданчиками для «порохоботів», відійдуть на другий план. Їм відводиться важлива роль інтерпретувати та розповсюджувати тези, а також — і це важливо! — формувати умовно-рефлексивні реакції на поширюване. Приміром, кортеж Петра Порошенка збив дідуся. У соцмережах пішла хвиля обговорень, що дідусь винен, бо порушив ПДД. Наступного разу в аналогічному випадку аудиторія, що погодилася з безумовною виною дідуся, зреагує так само. За нової схеми, новину про ДТП передали б «ЗМІ довіри», причому першими, і першими ж виклали б відео інциденту, а дискусію змістили б у соцмережі.

Та оскільки у нас не всі електоральні одиниці є частими користувачами соцмереж, паралельно готуєтся до запуску армія агігаторів. Ставка робиться на місцевих лідерів довіри, тобто, на авторитетних осіб у містечку, мікрорайоні, навіть у під’їзді. Не виключено, на них працюватимуть і місцеві невеличкі локальні ЗМІ.

Медіа-криза

Гарна новина для українських медіа полягає у тому, що темників не буде. Принаймні, від Банкової. Власники традиційних і популярних медіа-ресурсів потрапляють у делікатну ситуацію. З одного боку, кандидатів у президенти України буде не один і не два, тобто, очікується жорстка боротьба. А це компромат, у тому числі, у ЗМІ та через ЗМІ. Але, якщо ЗМІ дискредитовані, хто їм віритиме? З іншого, більшість ЗМІ у нас неприбуткові, а блогерські осередки вразливі тим, що їх миттєво не створиш: блогерам треба певний час для чесної розкрутки та завоювання довіри читачів. Отже, ЗМІ будуть змукшені залучати блогерів, — на радість Банкової.

Читайте також Чи чекати другого пришестя Януковиче через медіа?

Утім, у Банкової ще залишається дієвий інструмент для приборкання тих медіа, які опиратимуться новим трендам. Це — судові позови за наклепи та за пропагандистські огріхи (можуть внести поправки у законодавство).

На відміну від традиційних ЗМІ, блогери та блогерські медіа-платформи не скуті жорстким законодавством і не зобов’язані перевіряти факти і, що головне, відповідати за сказане й написане. Розкутіші, вони й сміливіші. Таких люблять. Протягом певного часу, щоправда. Але більше ніж рік-два для певних політсил и не потрібно, щоб виграти гру.

Якими з цієї гри вийдуть українські ЗМІ, прогнозувати складно. Медіа-спільнота розпорошена, олігархи справді володіють багатьма ЗМІ та контролюють ринок.Навряд чи співпраця з владою піде на користь і самим блогерам, — «порохоботство» тому доказ. Нарешті, втратить українська аудиторія: війни за сфери упливу на медіа-ринку та вірогідна конкуренція між традиційними ЗМІ та блогерами (після виборів) призведуть до таких викривлень реальності, що Кафці й не снилося.

ЗамПоліт

 

Читайте также: