Китайське попередження: Китай мовчить, Росія – формує блок?

З’їзд КПК у Пекіні відкрив сезон дебатів про глобалізм і перебудову світу. Дискусія продовжилася на Валдайському форумі. Лідери двох територіально надвеликих держав висловили свої бачення поствоєнного світоладу, які принципово перегукуються. Паралельно російська сторона виголосила низку заяв, які можуть бути ідеологічним підґрунтям для формування воєнно-політичного блоку на противагу НАТО і групі «Рамштайн». Ми спробували розібратися, що насправді відбувається, які матиме наслідки, зокрема, для України.

Низова демократія

Показове приниження на з’їзді КПК Ху Цзіньтао стало найяскравішою подією цього заходу, але найважливіша – криється у майже двочасовій доповіді Сі Цзіньпіня. Основне – заявка на «справедливі міжнародні відносини» — висловлена у формулі «всі розвиваються разом і не перешкоджають один одному». Цікаво, що методологічно у доповіді Сі висунуто як провідні наступні тези:

• модернізація китайського соціалізму,
• одна країна – дві системи.

Практично заявлене зводиться до розвитку інструментів низової та народної демократії. Тобто, до того, що активно впроваджується останні кілька років в Україні. Плюс посилення ролі закону, права (розбудова правової держави). І це єдина конкретика щодо того, як офіційний Пекін уявляє собі справедливий світолад. Натомість Сі Цзіньпін натякнув на посилення ролі Народної армії Китаю та міжнародних блоків (БРІК, ШОС та інших).  

За справедливість «по понятіям»

Естафету кілька днів по тому перехопив Валдайський форум, де ключовим стало чотиригодинне спілкування з аудиторією президента країни-агресора Володимира Путіна. Суть його висловлювань: «Глобалізм – це диктат. Попереду нас чекає непередбачуване десятиліття. Треба вислухати всіх і будувати симфонію людської цивілізації».

На відміну від Сі, Путін у своїх промови та відповідях на запитання дав ще менше конкретики, як скласти симфонію, як вислухати всіх. Але цікавво, що спільне у висловлюваннях двох лідерів є, і воно доводі конкретне. Це – «десятиліття». Сі прогнозуж найцікавіші та найдинамічніше процеси у Китаї та перші 5 років. Путін, маючи на увазі світолад, веде мову про десятиліття.

Так, справді, за десятиліття станеться повне перезавантаження політичних еліт у ключових країнах світу. До того часу, за висловлюваннями китайського та російського керівників, поняття «ключова країна» зникне як таке. Натомість всі будуть радитися з усіма, можливо, на базі ООН зі значним розширенням кількості країн-членів.

Те, що у такому ескізі вимальовується той самий глобалістичний уряд, про який десятиліттями торочать конспірологи, Путин не озвучує. За умов застосування технологій маніпулювання масами перетворити колегіальність на інструмент не так вже і складно, за умови підкріплення «низовою демократією», або «демократією консультативною», як про це говорив Сі.  

Міні-модель такого світоладу – владні зрушення у Пекіні при збереженні структурної непорушності та позірної монолітності. Отже, що ж відбулося у Китаї наприкінці жовтня?

Боротьба з опозицією

Народна, низова та консультативна демократії із залученням широких верств населення до керування державою – це оновлена теза «кухарка управляет государством». Історія свідчить, що так нерідко чинили лідери у протистоянні з політичними опонентами, оскільки ставка на народні маси, як правило, спрацьовувала. У російській історії є приклад царя Івана Грозного, якого народне зібрання умовляло повернутися до влади. Але, повернувшись, цар, отримавши мандат довіри не від бояр, а від народу, почав стинати боярам голови заради придушення опозиції.

Якщо екстраполювати цей приклад на китайські справи, Сі виграв раунд у жорсткій внутрішньопартійній боротьбі. Як розповів Замполиту кандидат економічних наук, незалежний експерт Олександр Хмелевський, Сі Цзіньпіну вдалося придушити внутрішньопартійну опозицію. Тому він залишається головою КПК на наступні 5 років.

«Він займає 3 найвищі посади в країні, — зазначив Олександр Хмелевський. —  Голова КНР, Генеральний секретар ЦК КПК та Голова Центральної військової ради КНР. Треба відзначити, що не так давно як Статут КПК, так і Конституція країни забороняли обіймати посаду Генерального Секретаря ЦК та Голови КНР більш, як 2 терміни поспіль. Але в 2018 р. Конституція та Статут партії були змінені і тепер Сі, який очолює КПК з 2012 р., йде на 3-й термін, а в 2023 р. розпочне свій 3-й термін на посаді Голови КНР. Тобто фактично він узурпував владу в Китаї. з початку свого перебування на чолі партії, Сі взявся за боротьбу з корупцією. За його правління мільйони членів КПК були притягнуті до кримінальної відповідальності. Тобто — це досить жорсткий лідер з авторитарними методами правління».

Китай вступив у боротьбу за світове лідерство

 Велику увагу Сі приділяє розбудові армії, наголосив експерт.  За останні роки відбулася модернізація Народно-визвольної армії Китаю. Її боєздатність суттєво зросла. В своїй промові на ХХ з’їзді Сі заявив, що й надалі буде розвивати та модернізувати армію. Разом з тим він відзначив, що буде дбати про продовольчу безпеку країни та буде розвивати науку й освіту. Посольство КНР в Україні поспішило заспокоїти громадськість, мовляв, Китай не прагне світової гегемонії, а захищатиме мир, свободу, демократію, рівність та справедливість. Проте, насправді, Китай вже давно вступив у боротьбу за світове лідерство. Протягом багатьох років Китай підтримує високі темпи економічного розвитку. ВВП Китаю вже перевищило ВВП США за паритетом купівельної спроможності, а в середині наступного десятиліття очікується, що Китай перевищить номінальний ВВП США. Хоча зараз Китай поступається США за військовою потужністю в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, проте за 2-3 роки він може отримати перевагу, що відкриє можливості для збройної агресії проти Тайваню.

Пекін і Москва

Але для війни потрібні союзники. Пекін не тільки у пошуку – він їх знаходить.

На думку Олександра Хмелевського, зближення Китаю та Росії розпочалося ще на початку ХХІ століття. Спочатку основний упор робився на економічному співробітництві. В 2006 році було засноване міждержавне об’єднання БРІКС, куди крім Китаю та Росії увійшли Бразилія, Індія та ПАР. В червні цього року відбувся вже 14-й саміт БРІКС. Тісне економічне співробітництво з Китаєм дозволяє Росії обходити економічні санкції. Росія переорієнтувала з Європи на Китай поставки енергоносіїв та інших товарів. Ведуться переговори щодо створення платіжної системи, яка дозволить обходити санкції. Ще до початку агресії проти України, Росія перевела частину своїх валютних резервів в юані, що дозволило врятувати їх від блокування. Проте, останнім часом слід відзначити й посилення політичних контактів двох держав. Напередодні російського вторгнення Путін взяв офіційну участь у відкритті Зимових Олімпійських ігор в Пекіні, які бойкотувалися демократичними країнами. Перед відкриттям ігор Путін особисто зустрівся з Сі. Очевидно, він отримав підтримку з боку Сі щодо вторгнення в Україну. За підсумками зустрічі була опублікована заява про те, що відносини між країнами вступили в нову епоху глобального розвитку. Також заява містить критику США та країн Заходу. Тобто, ми маємо ознаки формування політичного блоку Китаю та Росії, який спрямований проти Заходу. Хоча Китай не став відкрито на бік Росії під час її агресії проти України, проте він надає їй підтримку. При всіх голосуваннях Радбезу ООН Китай не підтримав жодної резолюції проти Росії.

Поле бою — Україна

Попри проголошений курс, Китай намагається зберегти свою умовно нейтральну позицію, котра дає багато переваг, до чого спонукають і невдачі російської армії в Україні, а також власні цілі.

«Ця країна вибудовує довгострокову стратегію експансії та намагатиметься до останнього утриматися від відкритого протистояння із Заходом, від якого вона залежить економічно та технологічно. Тим не менше, підтримка Росії Китаєм заохочує її до продовження агресії, підтримує її економіку та дозволяє уникнути міжнародної ізоляції. Світ вже фактично розколовся на два потужних блоки. Заходу протистоять Китай, Росія, Іран, Північна Корея та деякі інші країни. Проте, є ще багато країн, які формально зберігають нейтралітет, проте підтримують ті країни, які виступають проти Заходу. Чим далі, тим більше світ занурюється в глобальне протистояння, яке буде супроводжуватися низкою військових конфліктів», — вважає Хмелевський.  

Формально альянсу не буде

Нині Китай не зацікавлений у формалізації військового союзу з РФ, вважає провідний науковий співробітник Інституту історії НАН України Андрій Мартинов,  оскільки це накладає певні зобов’язання.  

Але чи не прискорює Росія події, формуючи підґрунтя для воєнного альянсу, щоб максимально залучити країни світу і показати Китаю «досягнення», чи не вступить і він?

«Пекін цілком влаштовує застрягання РФ у війні на території України, тому КНР і надалі використовувати РФ як передовий щит у своєму протистоянні США, — переконаний Андрій Мартинов. —  З іншого боку, уроки російської військової кампанії в Україні КНР враховує щодо способу вирішення тайванського питання. Не випадково Ілон Маск закликав Тайвань «поділитись суверенітетом з КНР за гонконгским зразком», аби уникнути війни зі США. Крім того, китайська економіка заслабла внаслідок пандемії коронавірусу та нинішньої ситуації з російською війною в Україні. Під загрозою опинився торговельний маршрут «один пояс, один шлях». Але це не заважає китайцям користуватись даоською порадою: мудра мавпа сидить на горі і чекає, чим закінчиться бій драконів. Чим довше чекає, тим ймовірніше труп ворога пропливе повз неї.  РФ мріяла б створити блок «Анти-НАТО», але не може утримати під своїм впливом навіть «Організацію договору колективної безпеки» СНД (Вірменія так і не отримала допомоги у війні з Азербайджаном, а Таджикистан взагалі воює у Ботліхському районі з Киргизстаном). Не лише КНР, але й Індія (яка має напружені відносини з Китаєм) не готові створити військовий союз з РФ. «Шанхайська організація співробітництва»  — це політичний форум під китайським контролем, а не військовий. Тому у середньо терміновій перспективі неможливо створити військовий блок з антиліберальних євразійських держав (хоча Іран, звичайно, як і РФ був би не проти цього). Але кожен грає за себе.Україні більше ризиків створює військовий російсько-білоруський союз».