Гиблий гвинтокрил. Які наслідки трагедії у Броварах

18 січня 2023 року стало відомо, що вранці у Броварах під Києвом упав вертоліт, на борту якого було вище керівництво МВС України на чолі з міністром Денисом Монастирським. Також загинули цивільні – жителі Броварів, у тому числі, одна дитина. Трагедія вже призвела до важливої кадрової ротації, оскільки виконуючим обов*язки міністра внутрішніх справ уряд призначив голову Нацполіції України Ігоря Клименка. Народний депутат Ярослав Железняк анонсував ще ротації – в Офісі президента. Напередодні, нагадаємо, стався гучний кадровий демарш: радним голови ОПУ Олексій Арєстович написав заяву про відставку. ЗапПоліт дослідив, якими можуть бути справні причини і наслідки трагедії.

Версії диверсії

Навіть якщо трагедія стала випадковою, загибель вищого керівництва силового відомства, від якого багато в чому залежить стабільність всередині України, є диверсією. Хоча б тому, що факт загибелі цивільних від тих, хто має їх захищати, взяла на озброєння ворожа пропаганда.

Однак ненадовго. Буквально до однієї години у пабліках супротивника розганялася теза про помилку української ППО. Далі акцент змістився на співчуття загиблим цивільним.

Симптоматично, що підкреслене співчуття цивільним спостерігається і в українських сегментах соцмереж, причому про стратегію керівництва МВС майже не згадується. Це може бути випадок, а може – усвідомлена фронда у дозволених межах, адже не підтримувати владу в умовах війни означає не підтримувати власну державу. А от не висловлювати публічні співчуття на адресу загиблих високих посадовців не заборонено. Реакція на трагедію користувачів певних сегментів соцмереж демонструє загрозливу тенденцію – вихід назовні прихованого незадоволення діями влади і владою загалом.

Тріщинки та вирви

Це небезпечно навіть для мирної країни, а для держави у військовому стані – й поготів. Чому? З початку збройної агресії люди підтримують владу, але рівень цієї підтримки не є безумовно високим. Влада могла дістати 100% стабільну підтримку протягом тривалого часу, якби:

• використала всі можливості для уникнення прямої збройної агресії,  
• підготувалася до можливої збройної агресії РФ,
• діяла чітко і злагоджено у перші дні війни,
• викорінила б корупцію навіть у найменших проявах, прирівнявши її до мародерства.

На жаль, кожен скандал, починаючи з найменшого, у період збройної агресії, розмивав і скорочував підтримку влади. Вже на початку квітня почалося «розбігання» між тим, що влада озвучує, і реаліями. Причому мова йде не про військові дії, а про цивільні питання: «хитрі» механізми нарахування виплат ВПЛ, позірна турбота без реальних дій про тих українських громадян, які виїхали поза межі України, невиконання обіцянок по будівництву житла чи виплат компенсацій тим, хто його втратив. З осені 2022 року на ці «розбіжності» наклалися і проблеми у військовій сфері: недостатнє забезпечення військових не лише озброєнням, але і обмундируванням, їжею, засобами для нормалізації побутових умов. Ці два тренди набирають обертів, формується напівприхована опозиція: умовно кажучи, ці люди за Україну, але вони не можуть мовчати про дії влади.

Кращий друг

Умілий високофаховий правник Денис Монастирський у владно-адміністративному тандемі з Євгеном Єніним зумів збалансувати внутрішні тріщинки у суспільстві та у владних, політичних групах упливу так, що влада справді виступала єдиною командою.  Це було наочно продемонстровано як у чутливому питанні блокпостів у березні – саме завдяки керівництву МВС діяльність блокпостів була унормована – так і у грудні 2022-січні 2023 років, коли на тлі розкрутки теми про «жорстку мобілізацію» саме керівництво МВС дало «стоп» ідеї розсилати повістки через «Дію» чи у месенжери. Також мистецтво компромісів Монастирського стало у нагоді у ситуації з «жіночим призовом».

Денис Монастирський мав прямий вихід на Володимира Зеленського, що, до слова, багатьох політиків дратувало. За переказами, президент мало не наказав Монастирському очолити МВС після харизматичного та впливого Арсена Авакова, оскільки внутрішня безпека вимагала саме такої людини.

Трагедія сталася у день, коли Головнокомандувач ВСУ Валерій Залужний зустрічався з Марком Міллі, а президент України виступав у Давосі на Всесвітньому економічному форумі, за два дні до «Рамштайну», загибельним став гвинтокрил, куплений ще за Арсена Авакова.

Де «стіна»

Призначення Ігоря Клименка «в. о.» свідчить як про кадрову проблему президентської команди, так і про занепокоєння вищих посадовців. По-перше, як тепер літати, а літати треба. Як наслідок, можливо, високі посадовці обмежать пересування повітрям. Це звузить їхню поінформованість про реальний стан речей у країні, як у тилу, так і на передовій. У свою чергу, це може призвести до ще більшої відірваності від реалій України, що загрожує стрімким падінням рівня довіри і підтримки не лише серед цивільних, але і серед військових. По-друге, МВС відає державною охороною. Тобто, найвищі посадовці охороняються працівниками ДСО. У Клименку можна бути впевненим, але чи зможе він бути повноцінним міністром, причому таким, яким має бути міністр внутрішні справ  у країні у воєнному стані: майстром компромісу, балансування, гасіння відцентрових явищ, без галасу, без перекосів, без надмірної жорстокості? Та ще й таким, який здатен організувати надійну охорону президента України. За непідтвердженими даними, як мінімум кілька разів були замахи на Володимира Зеленського з початку збройної агресії,усі, на щастя, невдалі. Обезголовлення МВС може стати спокусою для супротивника нанести удар, можливо, не по президенту, а по фігурах з його оточення, адже й Ігорю Клименку потрібен якийсь час для ознайомлення зі справами.  

Далі постає питання нового міністра, котре завжди було надскладним для президентів України. Кандидатура, якій довіряє президент, повинна дістати підтримку Верховної Ради. З огляду на процесі у депутатському корпусі, зокрема, на «вибивання» мандатів у колишніх депутатів забороненої ОПЗЖ, Банковій доведеться йти на більші компроміси у цьому питанні, ніж раніше.

Парламентська та вулична опозиції

І тут ми повертаємося до фронди. Вона в Україні є – опозиція не до країни, а до владної команди. Політична згуртованість протрималася відносно недовго: показовими стали історії з «пунктами незламності», вину за недостатню забезпеченість яких центральна влада перекинула на місцеву, а місцева заявила про брак коштів та обладнання. Але це, так би мовити, конструктивна опозиція, змагання вертикалей та місцевих горизонталей влади в Україні є постійним, особливо після політреформи 2004 року, на те і демократична держава.

Є і парламентська опозиція. Вона більше проявляється під час обговорень, але за відсутності прямої трансляції засідань Верховної Ради за умови «заморозки» інформпростору єдиним телемарафоном заявити про себе парламентська опозиція не може, тому діє напівприховано, а отже, несистемно. У принципових питаннях опозиція у парламенті підтримує владу, тому і це не загроза.  

А от напівприхована і не структурована опозиція – це внутрішня і суттєва загроза. Сильна тому, що її, як не придушуй, не викоріниш. Це можливо тільки за умови викорінення підстав для жорсткої критики владної команди, але влада, зайнята іншим, поки не демонструє особливого бажання покласти край кричущій в умовах воєнного стану та зубожіння населення корупції. Якщо до цього додадуться і військові низові кола (за «жорсткої мобілізації» кількість незадоволених бійців різко зросте), неструктурована, стихійна опозиція може спровокувати в Україні ту саму громадянську війну, про яку твердить президент РФ.

Керівництво МВС, яке загинуло, певним чином балансувало і політичні інтереси, М8яко стримувало і неструктуровану фронду всередині країни. Незадоволення людей зростає, посилюється втома і від збройної агресії, котрій, попри прогнози Олексія Арєстовича, не видно кінця-краю, і у цей важкий період одне із силових міністерств, відповідальне за ситуацію в країні, гине. Причому, гине так, що кидає тінь і на саме себе: чому летіли всі в одному вертоліті, чому не було дотримано належних заходів безпеки, хто видав маршрут або хто спровокував катастрофу. У випадковість вірить мало хто. А от у те, що це на руку супротивнику, — багато.

Маркерами розігріву ситуації в країні зсередини стануть як вуличні акції протесту, які, теоретично, заборонені законодавством про воєнний стан, так і активізація ультраправих воєнізованих формувань на кшталт С-14. Якщо до цього додадуться «релігійні війни», країна ризикує скипіти. Тому для МВС, для її тимчасового керівництва, а також особисто для президента України та його команди ця ситуація — виклик, котрий треба витримати. А також тест на професійність та боєздатність. Саме тому, до речі, було офіційно заявлено президентом України про «російський слід» як версію, — така версія працює на підтримання враження про політичну єдність в Україні (хто б її став оскаржувати публічно?).

Пошук об’єктивних відповідей

Адже у суспільства виникло багато запитань. «Те, що можна сказати зараз, — правоохоронна система України зацікавлена, щоб дати об’єктивні відповіді на причини трагедії і зробити з цього максимально якісні висновки, — вважає політолог Олексій Буряченко. – Тому що, одна справа, якщо причина у технічних неполадках, і зовсім інша – зумисні дії недоброзичливців або навіть спецоперація держави-агресора.  Абсолютно логічним у даній ситуації  є призначення Ігоря Клименка виконуючим обов’язки. По-перше, він уже знаходиться у системі координат, вибудуваних Денисом Монастирським, Нацполиція – силовий орган у системі МВС і найбільш дієвий за кількістю і якістю роботи. По-друге, виправданим є і не поспіх влади з призначенням нового міністра. Базуючись на воєнному часі, саме Клименко здатен забезпечити злагодженість виконання обов’язків як Нацполіцією, так і МВС загалом».

Випадковість, схожа на диверсію

Загибель керівництва МВС — випадковість котра за наслідками схожа на диверсію, переконаний експерт громадського руху «Всі разом» Євген Савісько,. «Буквально десять років тому існувала заборона на пересування в одному автомобілі, літаку чи гвинтокрилі не лише Президента, Голови Верховної Ради та Прем’єр-міністра України, але й міністрів та їх заступників. Навіть якщо заборону було скасовано, то дивує чому було проігноровано елементарні правила безпеки, особливо актуальні під час війни. Денис Монастирський зумів налагодити роботу апарата МВС і зробив це без зайвого галасу та резонансу. Його смерть може бути вигідна не лише в росії, але й всередині України. Насамперед тим, хто був незадоволений нерадикалізмом загиблого міністра і його команди, а також тим, хто хоче розробити і освоїти нові схеми незаконного збагачення всередині органів внутрішніх справ. Утім, остаточні висновки можна буде зробити після призначення нового постійного керівництва МВС без приставок в.о. Тоді можна буде зорієнтуватися і щодо напрямку розвитку міністерства».