29 серпня 2023 року у місті Дніпро внаслідок конфлікту між патрульними поліцейськими та водієм авто поліцейський з табельної зброї застрелив порушника. За резонансом подія перевищила навіть ситуацію на фронті та російські обстріли української території.
Опирався і хамив
Стрілянині передували неоднозначні події: власник авто, Джумбер Сілогава, відомий у місті підприємець (поховальна справа) агресивно чинив опір. У салоні з ним була цивільна дружина і двоє дітей. У мережі купа відеороликів, котрі даютьу явлення ппо початок суперечки, але не відповідають на ключеве питання ,- чи достатньо вагомими були підстави для застосування вогнепальної зброї на ураження (без попереджувального пострілуу).
Соцмережами прокотилася дискусія. Одні виправдовували поліцейського, оскільки порушник побив його напарницю (зламав ніс) та чинив агресивний спротив діям поліції. ІНші висловлювали занепокоєння: поліцейські поводили себе не бездоганно, у потенційного порушника могли виникнути сумніви, так, він перевищив межі самозахисту, але нікого не вбив.
Проміжні результати
Нині пристрасті вщухли. Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко опублікував пост, в якому повністю виправдав дії патрульного поліцейського та послався на “воєнний час”. водночас запевнив — обстановка контрольована. Низка авторитетних експертів висловили свою підтримку патрульному, котрого на час розслідування, як і побратими — копу Єгору Звонкову, якого суд взяв під цілодобовий домашній арешт на час розслідування. Аналогічний запобіжний захід — нічний домашний арест — застосовано і до жінки, котра супроводжувала Сілогаву і також чинила опір патрульним.
Для поліції Дніпра і Дніпропетровської області результати розслідування є принциповими, на чому копи наголосили офіційно. Їх підтримав мер Дніпра Борис Філатов.
Але головне питання залишається без відповіді: де межа застосування зброї і що є виправданням для вбивства. Адже загиблий втратив життя у воєнний час не від кулі ворога, а від своїх.
Ось тут і полягає основний ризик. .
Розкол суспільства
Поляризація думок у ході дискусії показала небезпечні тренди у суспільстві. Зробимо їх стислий огляд.
- Від початку широкомасштабного вторжения РФ на територію України єдність суспільства і силових структур є беззаперечною. Раніше ця єдність стала запорукою перемоги Революції гідності 2014 року. Дискусія щодо інциденту у Дніпрі показала — у цієї єдності є градація. Чимало коментаторів засудили дії “людей у формі”. Це небезпечний сигнал: частина суспільства не буде виправдовувати дії “силовиків”. якщо вважатиме їх надмірними чи такими, що порушують права і свободи громадян. Здається, питання тривіальне і грунтується на емоціях, але воно може стати принциповим, якщо йдеться про демократичні цінності. Критики дій патрульних поліцейських у Дніпрі вважають, що влада силових структур має межі, якими є демократичні принципи та цінності, вони висловлювали занепокоєння, що Україна буцімто скочується до “поліцейської держави”. (Годі й казати, як цю тезу може використати супротивник). Отже, у разі внутрішньодержавної кризи навіть в умовах збройної агресії іншої держави є сегмент суспільства, котрий оцінюватиме дії силових структур, виходячи саме з демократичних принципів. Аргумент — “за це наші хлопці воюють”, що абсолютно збігається з позицією української влади, трансльованою на зовнішніх майданчиках: Україна захищає демократичний світ від російського (путінського) тоталітаризму.
“Право сили” і “сила права”
- Ті, хто однозначно виправдав дії патрульних поліцейських у Дніпрі, загалом вважають, що загиблий спровокував копа і дістав по заслузі. На мій погляд, це також тревожный сигнал. У демократичному суспільстві сила, особливо зброя як убивча сила, трактується як необхідний державний примус для тих, хто порушує законодавство як правила держави і, відповідно, складає загрозу цій державі, а отже — цьому суспільству. Тому застосування зброї суворо регламентоване. Незважаючи на це, у США постійно точаться дискусії щодо обмеження обігу зброї для населення, у країнах ЄС різне ставлення до зброї, але загальний принцип — право на застосування сили має лише легітимна державна влада, але застосування зброї (примусу) обмежується законодавством. Якщо стати на позицію, котру висловлювали непоодинокі коментатори у соцмережах та у ЗМІ, “повна покора людині у формі”, з одного боку, це справді ознака правової держави. Отже, поведінка загиблого неприпустима. З іншого, “заслужив смерть за порушення ПДД”, як про це писали численні комментатори, це не “сила права”, а “право сили”. Право сили у демократичній державі обмежується, але у диктатурі, особливо військовій диктатурі, справді є необмеженим. При цьому правоохоронці, замість захищати суспільство, стають одночасно джерелом влади і каральним інструментом. За умов високого рівня корупції в Україні, у тому числі, й у силових структурах, “право сили” ризикує перерости у криваве свавілля.
Інфантилізм та індивідуалізм
- Надмірна емоційність та нездатність до узагальнень. Переважна більшість коментаторів у рамках дискусії посилалися на своє емоційне сприйняття як на остаточний і вагомий аргумент. Наприклад, “дістали хамло-бариги на дорогах”, “лось отримав по заслугах”, “не треба хамити”. Або “шкода загиблого”, “у нього діти”, “він захищав жінку, якби з вашою таке робили”. Це не аналіз, а емоційний відгук на подію. Так роблять глядачі у кінотеатрі або на стадіоні. Чи мало суспільство реагувати емоційно? Так. Бо це смерть безглузда і нагла, котра показує, що загинути від кулі можна і в тилу. Але коли люди емоційно захищають або критикують тих, хто має керуватися виключно нормами законодавства і захищати суспільство і державу, це як переставити все з ніг на голову. В ідеалі, правоохоронці не мають права на емоції. Тому застосування зброї жорстко регламентоване. Переважно емоційні відгуки на подію доводять незрілість нашого суспільства і посилюють загрозу розколу, про що писалося вище. Більше того, ведуть до деструкції суспільства, оскільки опоненти готові (на словах) постріляти один одного. Надмірна емоційність призводить до поляризації сприйняття “свій — чужий” та до ставлення до чужих я не до тих, чиє життя не є цінним. Це означає, що, у разі пригнічення (навіть до страти) прав і свобод певного прошарку суспільства частина соціуму такі дії виправдає. На доказ — невиправдано жорсткі санкції на порушення антиковідних обмежень, навколо яких досі (!) точаться як дискусії, так і судові процеси.
Цв загрози усвідомлюють як самі правоохоронці, так і влада. Тому наразі інцидент переведено суто у правову площину. триває слідство. Але для розуміння, чому подія викликала болісний відгук у полицейских саме у Дніпрі варто нагадати, що у 2016 році у цьому місті 25 вересня порушник ПДД, затриманий патрульними порушник поводився зухвало, вимагав його відпустити і врешті-решт без попередження розстріляв копів. Тоді також чергували чоловік і жінка-полицейська. Резонансу подія набула ще й тому, що вбивця був учасником АТО.
Позиція правника
ЗамПоліт звернувся до експерта з проханням прокоментувати трагедію.
Заступник голови адвокатського об’єднання «АЛІБІ» Олексій Бебель:
- Перш за все правову оцінку діям поліцейських та жінки, чоловік якої загинув, мають дати слідчі, прокурори і врешті решт суд. Сподіваюся, що досудове розслідування буде проведено обʼєктивно і суд також буде безстороннім. Зі свого боку можу сказати, що дії поліцейських викликають дуже багато запитань. Як власне й професіоналізм їх керівників та тих, хто їх навчав. Щодо дій фізичних осіб, то тут також надто багато запитань до поведінки, відповідь на які може дати лише обʼєктивне досудове розслідування. Що стосується замовного вбивства, то така версія не витримує не лише критики, а й перебуває за межами здорового глузду. Це вже конспірологія на рівні рептілоїдів. Суспільна оцінка події не повинна мати жодного впливу на правову оцінку ситуації. Вулиця, активісти, резонанс — увесь цей звичний набір — це мимо права та закону. От увага суспільства до якості підготовки поліцейських за результатами цих подій — це потрібно. Причому не істерика, а серйозний розбір результатів реформування. Просто для того, щоб стало зрозумілим те, що у 2015-2016 роках було очевидним далеко не всім. Головне, що має дійти до свідомості більшості: справа не у вигнати і набрати будь-кого з вулиці, надягнути форму нового зразка, дати нову назву. Ні, питання у глибинних проблемах, у тому числі — мотивації та грамотності, професіоналізмі, психологічній стійкості, підборі кадрів. Ось про що насправді потрібно думати. Ніякого розколу в суспільстві ця подія не викликала крім можливо невеликої кількості екзальтованих персонажів. Істерики в соціальних мережах — це не про розкол, а про масовість доступу до багатомільйонної аудиторії, яка породила скандали мас замість їх повстання за Ортега-і-Гассетом. Стосовно можливості «отримати» кулю можу сказати наступне: в принципі не потрібно порушувати закон, щоб не привертати до себе увагу. Тим більше не слід провокувати бійку чи взагалі не підкорятися законним вимогам поліцейських. Краще викличіть адвоката, а також фіксуйте незаконні дії, якщо такі відбуваються.
